У нинішній нестабільній світовій торгівлі металами північноамериканський ринок алюмінію переживає безпрецедентну турбулентність, а крок Rio Tinto, найбільшого у світі виробника алюмінію, подібний до важкої бомби, що ще більше підштовхує цю кризу до кульмінації.

Додаткова плата Rio Tinto: каталізатор ринкової напруги

Нещодавно, згідно з повідомленнями ЗМІ у вівторок, група Rio Tinto запровадила додаткову плату на своюалюмінієві виробипродано до Сполучених Штатів, посилаючись на низький рівень запасів та попит, який почав перевищувати наявну пропозицію. Ця новина миттєво викликала тисячу хвиль на північноамериканському ринку алюмінію. Слід зазначити, що Сполучені Штати наразі значною мірою залежать від іноземних поставок алюмінію, а Канада є найбільшим постачальником, на яку припадає понад 50% імпорту. Крок Rio Tinto, безсумнівно, підливає масла в олію на і без того надзвичайно напружений ринок алюмінію США.

Надбавка, що встановлюється Rio Tinto, є ще одним збільшенням існуючої бази зборів. Ціна на алюміній у США вже включає «премію Середнього Заходу», яка є додатковими витратами, вищими за лондонську еталонну ціну, і покриває витрати на транспортування, складування, страхування та фінансування. А ця нова надбавка додає ще від 1 до 3 центів до премії Середнього Заходу. Хоча сума може здатися невеликою, насправді вплив має далекосяжні наслідки. За даними поінформованих джерел, додаткова плата плюс премія Середнього Заходу додають додаткові 2006 доларів США за тонну до ціни сировини, яка становить приблизно 2830 доларів США, в результаті чого загальна премія становить понад 70%, що навіть перевищує 50% імпортний тариф, встановлений Трампом. Жан Сімард, голова Канадської алюмінієвої асоціації, зазначив, що 50% тариф на алюміній, встановлений урядом США, значно підвищує ризик зберігання запасів алюмінію в США. Зміни тарифів безпосередньо впливають на економіку спотових фінансових операцій, вимагаючи від покупців з термінами оплати за контрактом, що перевищують 30 днів, сплачувати надлишкову ціну, щоб компенсувати вищі витрати виробників на фінансування.

Прелюдія до тарифів: початок ринкового дисбалансу

З початку цього року коригування адміністрацією Трампа тарифів на алюміній стало каталізатором дисбалансу на північноамериканському ринку алюмінію. У лютому Трамп встановив тариф на алюміній на рівні 25%, а в червні підвищив його до 50%, стверджуючи, що це спрямовано на захист американської промисловості. Цей захід зробив канадський алюміній занадто дорогим для американських переробників металу та споживачів, і ринок швидко переорієнтувався на споживання вітчизняних запасів та запасів на біржових складах.

Найкращим доказом цього є ситуація із запасами алюмінію на складах Лондонської біржі металів у Сполучених Штатах. Її склад у Сполучених Штатах закінчився, а останні 125 тонн було вивезено в жовтні. На біржових запасах, як останній гарантії фізичного постачання, зараз закінчуються боєприпаси та продовольство. Найбільший виробник алюмінію в Сполучених Штатах, Alcoa, також заявив під час телефонної конференції щодо результатів діяльності за третій квартал, що внутрішніх запасів достатньо лише для 35 днів споживання, що зазвичай призводить до зростання цін.

Водночас, виробники алюмінію з Квебеку постачають більше металу до Європи через втрати на ринку США. На Квебек припадає близько 90% виробничих потужностей алюмінію в Канаді, і він географічно розташований близько до Сполучених Штатів. Спочатку він був природним покупцем на ринку США, але тепер змінив напрямок через тарифну політику, що ще більше загострює дефіцит поставок на ринку США.

Конкретний пункт: «Закулісний натхненник», який посилює ринковий хаос

Конкретні положення заяви президента США ще більше загострили напружену ситуацію на північноамериканському ринку алюмінію. Це положення передбачає, що якщо метал виплавляється та відливається у Сполучених Штатах, імпортована продукція буде звільнена від алюмінієвих тарифів. Це положення, здається, спрямоване на стимулювання розвитку вітчизняної алюмінієвої промисловості у Сполучених Штатах, але насправді воно створило більший попит на алюміній американського виробництва з боку закордонних виробників. Закордонні виробники використовують цю алюмінієву продукцію та безмитно постачають її до Сполучених Штатів, що ще більше звужує ринковий простір для вітчизняної алюмінієвої продукції у Сполучених Штатах та посилює дисбаланс попиту та пропозиції на ринку алюмінію США.

Глобальна перспектива: Північна Америка — не єдине «поле битви»

З глобальної точки зору, напруженість на північноамериканському ринку алюмінію не є ізольованим явищем. Європа, яка також є чистим імпортером алюмінію, спостерігає зниження регіональних премій приблизно на 5% порівняно з минулим роком. Однак, в останні тижні, через перебої з постачанням та запровадження ЄС імпортних мит на основі викидів парникових газів від виробничих процесів наступного року, премії відновилися. Аналітики прогнозують, що поточна глобальна ситуація призведе до того, що світова еталонна ціна перевищить 3000 доларів за тонну.

Майкл Відмер, керівник відділу досліджень металів у Bank of America, заявив, що якщо США хочуть залучити постачальників алюмінію, вони повинні платити вищі ціни, оскільки США не єдиний ринок, де його бракує. Ця точка зору чітко вказує на поточні труднощі, з якими стикається північноамериканський ринок алюмінію. На тлі загального обмеженого світового постачання алюмінію, політика високих тарифів Сполучених Штатів не лише не змогла ефективно захистити вітчизняну промисловість, але й призвела до глибшої кризи поставок.

Перспективи на майбутнє: куди рухатиметься ринок далі

Інцидент із запровадженням Rio Tinto додаткових зборів, безсумнівно, став тривожним сигналом для північноамериканського ринку алюмінію. Споживачі та торговці описують поточний ринок як майже нефункціональний, а додаткова плата Rio Tinto є найяскравішим сигналом того, як тарифи Трампа глибоко руйнують структуру ринку. Ціна на поставку алюмінію в Сполучених Штатах минулого тижня досягла історичного максимуму, а майбутня тенденція цін все ще сповнена невизначеності.

Для уряду США складним вибором стало питання про те, чи продовжувати дотримуватися політики високих тарифів та ще більше посилювати ринковий хаос, чи переглянути політику та шукати співпраці й компромісу з торговельними партнерами. Для учасників світового ринку алюмінію також серйозним випробуванням стане те, як коригувати стратегії для подолання дефіциту поставок та коливань цін у цій нестабільності. Як розвиватиметься ця «буря» на північноамериканському ринку алюмінію, і які зміни відбудуться на світовому ринку алюмінію? Варто нашої постійної уваги.